At-Takwir

¹Коли сонце згорнеться,

²коли зірки посиплються,

³і коли гори зрушаться,

⁴і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду,

⁵і коли дикі звірі зберуться,

⁶і коли моря запалають,

⁷і коли душі з’єднаються,

⁸коли поховану живцем запитають,

⁹за який гріх її вбили;[466]

¹⁰і коли сувої розгорнуться,

¹¹і коли небо буде зірване,

¹²і коли пекло запалає,

¹³і коли рай наблизиться –

¹⁴дізнається душа, що приготувала собі вона!

¹⁵Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими,

¹⁶що швидко плинуть і зникають!

¹⁷І ніччю, що розсіюється,

¹⁸і світанком, коли займається він.

¹⁹Воістину, це — слова посланця шляхетного!

²⁰Володаря сили біля Володаря трону, могутнього,

²¹якому коряться, вірному![467]

²²І що ваш товариш не божевільний,

²³істинно, бачив він його на небосхилі ясному!

²⁴І що він не скупиться на розповіді про потаємне,

²⁵і що це — не слова проклятого шайтана.

²⁶Та куди ж ви йдете?

²⁷Воістину, це лише нагадування світам,

²⁸тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом.

²⁹Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів!