Ash-Shu'ara

الشعراء

The Poets • 227 ayahs • Meccan

بِسْمِ ٱللَّهِ ٱلرَّحْمَٰنِ ٱلرَّحِيمِ

طسٓمٓ﴿١﴾

1Та. Сін. Мім.

تِلۡكَ ءَايَٰتُ ٱلۡكِتَٰبِ ٱلۡمُبِينِ﴿٢﴾

2Це — знамення ясного Писання!

لَعَلَّكَ بَٰخِعٞ نَّفۡسَكَ أَلَّا يَكُونُواْ مُؤۡمِنِينَ﴿٣﴾

3Можливо, ти побиваєшся через те, що вони не вірують.

إِن نَّشَأۡ نُنَزِّلۡ عَلَيۡهِم مِّنَ ٱلسَّمَآءِ ءَايَةٗ فَظَلَّتۡ أَعۡنَٰقُهُمۡ لَهَا خَٰضِعِينَ﴿٤﴾

4Якщо Ми побажаємо, то зішлемо їм з неба знамення, перед яким вони покірно схилять голови!

وَمَا يَأۡتِيهِم مِّن ذِكۡرٖ مِّنَ ٱلرَّحۡمَٰنِ مُحۡدَثٍ إِلَّا كَانُواْ عَنۡهُ مُعۡرِضِينَ﴿٥﴾

5Що би нового з нагадування Милостивого до них не приходило, вони відвертаються.

فَقَدۡ كَذَّبُواْ فَسَيَأۡتِيهِمۡ أَنۢبَٰٓؤُاْ مَا كَانُواْ بِهِۦ يَسۡتَهۡزِءُونَ﴿٦﴾

6Вони визнали це брехнею; до них прийдуть звістки про те, з чого вони глузували.

أَوَلَمۡ يَرَوۡاْ إِلَى ٱلۡأَرۡضِ كَمۡ أَنۢبَتۡنَا فِيهَا مِن كُلِّ زَوۡجٖ كَرِيمٍ﴿٧﴾

7Невже вони не бачать, скільки прекрасних рослин зростили Ми на землі?

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿٨﴾

8Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує.

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿٩﴾

9Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

وَإِذۡ نَادَىٰ رَبُّكَ مُوسَىٰٓ أَنِ ٱئۡتِ ٱلۡقَوۡمَ ٱلظَّٰلِمِينَ﴿١٠﴾

10Ось твій Господь звернувся до Муси: «Іди до несправедливого народу,

قَوۡمَ فِرۡعَوۡنَۚ أَلَا يَتَّقُونَ﴿١١﴾

11народу Фірауна. Невже вони не матимуть страху?»

قَالَ رَبِّ إِنِّيٓ أَخَافُ أَن يُكَذِّبُونِ﴿١٢﴾

12Сказав [Муса]: «Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна,

وَيَضِيقُ صَدۡرِي وَلَا يَنطَلِقُ لِسَانِي فَأَرۡسِلۡ إِلَىٰ هَٰرُونَ﴿١٣﴾

13що стиснеться серце моє і не розв’яжеться язик мій. Відішли когось по Гаруна!

وَلَهُمۡ عَلَيَّ ذَنۢبٞ فَأَخَافُ أَن يَقۡتُلُونِ﴿١٤﴾

14Відповідаю перед ними за провину й боюся, що вони мене вб’ють!»[279]

قَالَ كَلَّاۖ فَٱذۡهَبَا بِـَٔايَٰتِنَآۖ إِنَّا مَعَكُم مُّسۡتَمِعُونَ﴿١٥﴾

15Аллаг сказав: «Ні! Рушайте обидва з Моїми знаменнями! Ми будемо з вами й будемо слухати!

فَأۡتِيَا فِرۡعَوۡنَ فَقُولَآ إِنَّا رَسُولُ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٦﴾

16Ідіть до Фірауна й скажіть: «Господь світів послав нас,

أَنۡ أَرۡسِلۡ مَعَنَا بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ﴿١٧﴾

17щоб ти відпустив із нами синів Ісраїля!»

قَالَ أَلَمۡ نُرَبِّكَ فِينَا وَلِيدٗا وَلَبِثۡتَ فِينَا مِنۡ عُمُرِكَ سِنِينَ﴿١٨﴾

18[Фіраун] сказав: «Чи не ми виховували тебе з дитинства? Чи не серед нас ти пробув багато років,

وَفَعَلۡتَ فَعۡلَتَكَ ٱلَّتِي فَعَلۡتَ وَأَنتَ مِنَ ٱلۡكَٰفِرِينَ﴿١٩﴾

19а потім зробив те, що зробив? Ти — один із невдячних!»[280]

قَالَ فَعَلۡتُهَآ إِذٗا وَأَنَا۠ مِنَ ٱلضَّآلِّينَ﴿٢٠﴾

20[Муса] відповів: «Я зробив це, коли ще блукав в омані,

فَفَرَرۡتُ مِنكُمۡ لَمَّا خِفۡتُكُمۡ فَوَهَبَ لِي رَبِّي حُكۡمٗا وَجَعَلَنِي مِنَ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿٢١﴾

21я втік звідси, коли злякався вас, але мій Господь дарував мені розсуд та зробив мене посланцем!

وَتِلۡكَ نِعۡمَةٞ تَمُنُّهَا عَلَيَّ أَنۡ عَبَّدتَّ بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ﴿٢٢﴾

22А милість, якою ти мені дорікаєш — те, що ти зробив синів Ісраїля рабами!»

قَالَ فِرۡعَوۡنُ وَمَا رَبُّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿٢٣﴾

23Фіраун сказав: «А що таке Господь світів?»

قَالَ رَبُّ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلۡأَرۡضِ وَمَا بَيۡنَهُمَآۖ إِن كُنتُم مُّوقِنِينَ﴿٢٤﴾

24[Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!»

قَالَ لِمَنۡ حَوۡلَهُۥٓ أَلَا تَسۡتَمِعُونَ﴿٢٥﴾

25Тоді [Фіраун] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!»

قَالَ رَبُّكُمۡ وَرَبُّ ءَابَآئِكُمُ ٱلۡأَوَّلِينَ﴿٢٦﴾

26[Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!»

قَالَ إِنَّ رَسُولَكُمُ ٱلَّذِيٓ أُرۡسِلَ إِلَيۡكُمۡ لَمَجۡنُونٞ﴿٢٧﴾

27[Фіраун] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!»

قَالَ رَبُّ ٱلۡمَشۡرِقِ وَٱلۡمَغۡرِبِ وَمَا بَيۡنَهُمَآۖ إِن كُنتُمۡ تَعۡقِلُونَ﴿٢٨﴾

28[Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!»

قَالَ لَئِنِ ٱتَّخَذۡتَ إِلَٰهًا غَيۡرِي لَأَجۡعَلَنَّكَ مِنَ ٱلۡمَسۡجُونِينَ﴿٢٩﴾

29[Фіраун] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!»

قَالَ أَوَلَوۡ جِئۡتُكَ بِشَيۡءٖ مُّبِينٖ﴿٣٠﴾

30[Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось дійсне?»

قَالَ فَأۡتِ بِهِۦٓ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ﴿٣١﴾

31[Фіраун] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!»

فَأَلۡقَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِيَ ثُعۡبَانٞ مُّبِينٞ﴿٣٢﴾

32Той кинув свою палицю й вона стала справжнім змієм!

وَنَزَعَ يَدَهُۥ فَإِذَا هِيَ بَيۡضَآءُ لِلنَّٰظِرِينَ﴿٣٣﴾

33Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї!

قَالَ لِلۡمَلَإِ حَوۡلَهُۥٓ إِنَّ هَٰذَا لَسَٰحِرٌ عَلِيمٞ﴿٣٤﴾

34Наближені [Фірауна] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун!

يُرِيدُ أَن يُخۡرِجَكُم مِّنۡ أَرۡضِكُم بِسِحۡرِهِۦ فَمَاذَا تَأۡمُرُونَ﴿٣٥﴾

35Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?»

قَالُوٓاْ أَرۡجِهۡ وَأَخَاهُ وَٱبۡعَثۡ فِي ٱلۡمَدَآئِنِ حَٰشِرِينَ﴿٣٦﴾

36Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, й розішли по містах вісників,

يَأۡتُوكَ بِكُلِّ سَحَّارٍ عَلِيمٖ﴿٣٧﴾

37які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!»

فَجُمِعَ ٱلسَّحَرَةُ لِمِيقَٰتِ يَوۡمٖ مَّعۡلُومٖ﴿٣٨﴾

38Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день.

وَقِيلَ لِلنَّاسِ هَلۡ أَنتُم مُّجۡتَمِعُونَ﴿٣٩﴾

39Людей спитали: «Чи ви зібралися?

لَعَلَّنَا نَتَّبِعُ ٱلسَّحَرَةَ إِن كَانُواْ هُمُ ٱلۡغَٰلِبِينَ﴿٤٠﴾

40Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть».

فَلَمَّا جَآءَ ٱلسَّحَرَةُ قَالُواْ لِفِرۡعَوۡنَ أَئِنَّ لَنَا لَأَجۡرًا إِن كُنَّا نَحۡنُ ٱلۡغَٰلِبِينَ﴿٤١﴾

41Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фірауна: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?»

قَالَ نَعَمۡ وَإِنَّكُمۡ إِذٗا لَّمِنَ ٱلۡمُقَرَّبِينَ﴿٤٢﴾

42Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!»

قَالَ لَهُم مُّوسَىٰٓ أَلۡقُواْ مَآ أَنتُم مُّلۡقُونَ﴿٤٣﴾

43Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!»

فَأَلۡقَوۡاْ حِبَالَهُمۡ وَعِصِيَّهُمۡ وَقَالُواْ بِعِزَّةِ فِرۡعَوۡنَ إِنَّا لَنَحۡنُ ٱلۡغَٰلِبُونَ﴿٤٤﴾

44Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фірауна, що ми неодмінно переможемо!»

فَأَلۡقَىٰ مُوسَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِيَ تَلۡقَفُ مَا يَأۡفِكُونَ﴿٤٥﴾

45Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували!

فَأُلۡقِيَ ٱلسَّحَرَةُ سَٰجِدِينَ﴿٤٦﴾

46Тоді чаклуни впали ниць.

قَالُوٓاْ ءَامَنَّا بِرَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿٤٧﴾

47Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів,

رَبِّ مُوسَىٰ وَهَٰرُونَ﴿٤٨﴾

48Господа Муси та Гаруна!»

قَالَ ءَامَنتُمۡ لَهُۥ قَبۡلَ أَنۡ ءَاذَنَ لَكُمۡۖ إِنَّهُۥ لَكَبِيرُكُمُ ٱلَّذِي عَلَّمَكُمُ ٱلسِّحۡرَ فَلَسَوۡفَ تَعۡلَمُونَۚ لَأُقَطِّعَنَّ أَيۡدِيَكُمۡ وَأَرۡجُلَكُم مِّنۡ خِلَٰفٖ وَلَأُصَلِّبَنَّكُمۡ أَجۡمَعِينَ﴿٤٩﴾

49[Фіраун] сказав: «Невже ви довірилися йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!»

قَالُواْ لَا ضَيۡرَۖ إِنَّآ إِلَىٰ رَبِّنَا مُنقَلِبُونَ﴿٥٠﴾

50Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого!

إِنَّا نَطۡمَعُ أَن يَغۡفِرَ لَنَا رَبُّنَا خَطَٰيَٰنَآ أَن كُنَّآ أَوَّلَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ﴿٥١﴾

51Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!»

۞ وَأَوۡحَيۡنَآ إِلَىٰ مُوسَىٰٓ أَنۡ أَسۡرِ بِعِبَادِيٓ إِنَّكُم مُّتَّبَعُونَ﴿٥٢﴾

52Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!»

فَأَرۡسَلَ فِرۡعَوۡنُ فِي ٱلۡمَدَآئِنِ حَٰشِرِينَ﴿٥٣﴾

53Фіраун послав глашатаїв до всіх міст:

إِنَّ هَٰٓؤُلَآءِ لَشِرۡذِمَةٞ قَلِيلُونَ﴿٥٤﴾

54«Воістину, цих людей небагато![281]

وَإِنَّهُمۡ لَنَا لَغَآئِظُونَ﴿٥٥﴾

55Вони розлютили нас!

وَإِنَّا لَجَمِيعٌ حَٰذِرُونَ﴿٥٦﴾

56Воістину, ми всі маємо бути напоготові!»

فَأَخۡرَجۡنَٰهُم مِّن جَنَّٰتٖ وَعُيُونٖ﴿٥٧﴾

57Ми відібрали в них сади й джерела,

وَكُنُوزٖ وَمَقَامٖ كَرِيمٖ﴿٥٨﴾

58скарби та прекрасні місця!

كَذَٰلِكَۖ وَأَوۡرَثۡنَٰهَا بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ﴿٥٩﴾

59Так! Ми передали це все синам Ісраїля.

فَأَتۡبَعُوهُم مُّشۡرِقِينَ﴿٦٠﴾

60На світанку вони рушили за ними.

فَلَمَّا تَرَٰٓءَا ٱلۡجَمۡعَانِ قَالَ أَصۡحَٰبُ مُوسَىٰٓ إِنَّا لَمُدۡرَكُونَ﴿٦١﴾

61Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!»

قَالَ كَلَّآۖ إِنَّ مَعِيَ رَبِّي سَيَهۡدِينِ﴿٦٢﴾

62Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!»

فَأَوۡحَيۡنَآ إِلَىٰ مُوسَىٰٓ أَنِ ٱضۡرِب بِّعَصَاكَ ٱلۡبَحۡرَۖ فَٱنفَلَقَ فَكَانَ كُلُّ فِرۡقٖ كَٱلطَّوۡدِ ٱلۡعَظِيمِ﴿٦٣﴾

63Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора!

وَأَزۡلَفۡنَا ثَمَّ ٱلۡأٓخَرِينَ﴿٦٤﴾

64Ми дозволили наблизитися іншим,

وَأَنجَيۡنَا مُوسَىٰ وَمَن مَّعَهُۥٓ أَجۡمَعِينَ﴿٦٥﴾

65а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним.

ثُمَّ أَغۡرَقۡنَا ٱلۡأٓخَرِينَ﴿٦٦﴾

66А тих інших Ми втопили.

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿٦٧﴾

67Воістину, в цьому — знамення, але більшість із них не вірує.

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿٦٨﴾

68Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

وَٱتۡلُ عَلَيۡهِمۡ نَبَأَ إِبۡرَٰهِيمَ﴿٦٩﴾

69Прочитай їм історію про Ібрагіма.

إِذۡ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوۡمِهِۦ مَا تَعۡبُدُونَ﴿٧٠﴾

70Ось він сказав батькові та своєму народові: «Кому ви поклоняєтеся?»

قَالُواْ نَعۡبُدُ أَصۡنَامٗا فَنَظَلُّ لَهَا عَٰكِفِينَ﴿٧١﴾

71Ті сказали: «Ми поклоняємося ідолам та цілком віддані їм!»

قَالَ هَلۡ يَسۡمَعُونَكُمۡ إِذۡ تَدۡعُونَ﴿٧٢﴾

72Він спитав: «Невже вони чують вас, коли ви кличете їх,

أَوۡ يَنفَعُونَكُمۡ أَوۡ يَضُرُّونَ﴿٧٣﴾

73приносять вам користь чи завдають лиха?»

قَالُواْ بَلۡ وَجَدۡنَآ ءَابَآءَنَا كَذَٰلِكَ يَفۡعَلُونَ﴿٧٤﴾

74Ті сказали: «Але ми знаємо, що це робили наші батьки!»

قَالَ أَفَرَءَيۡتُم مَّا كُنتُمۡ تَعۡبُدُونَ﴿٧٥﴾

75[Ібрагім] сказав: «Чи бачили ви, чому поклоняєтеся

أَنتُمۡ وَءَابَآؤُكُمُ ٱلۡأَقۡدَمُونَ﴿٧٦﴾

76ви та ваші прабатьки?

فَإِنَّهُمۡ عَدُوّٞ لِّيٓ إِلَّا رَبَّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿٧٧﴾

77Це все Мої вороги, крім Господа світів,

ٱلَّذِي خَلَقَنِي فَهُوَ يَهۡدِينِ﴿٧٨﴾

78Який мене створив і веде прямим шляхом;

وَٱلَّذِي هُوَ يُطۡعِمُنِي وَيَسۡقِينِ﴿٧٩﴾

79Який мене годує та поїть,

وَإِذَا مَرِضۡتُ فَهُوَ يَشۡفِينِ﴿٨٠﴾

80зцілює мене, коли я хворію;

وَٱلَّذِي يُمِيتُنِي ثُمَّ يُحۡيِينِ﴿٨١﴾

81Який умертвить мене, а потім оживить;

وَٱلَّذِيٓ أَطۡمَعُ أَن يَغۡفِرَ لِي خَطِيٓـَٔتِي يَوۡمَ ٱلدِّينِ﴿٨٢﴾

82Який, сподіваюсь, в Судний День простить мої гріхи!

رَبِّ هَبۡ لِي حُكۡمٗا وَأَلۡحِقۡنِي بِٱلصَّٰلِحِينَ﴿٨٣﴾

83Господи! Даруй Мені знання та возз’єднай мене з праведниками!

وَٱجۡعَل لِّي لِسَانَ صِدۡقٖ فِي ٱلۡأٓخِرِينَ﴿٨٤﴾

84Залиш про мене добру славу в наступних поколіннях!

وَٱجۡعَلۡنِي مِن وَرَثَةِ جَنَّةِ ٱلنَّعِيمِ﴿٨٥﴾

85Зроби Мене одним зі спадкоємців саду блаженства!

وَٱغۡفِرۡ لِأَبِيٓ إِنَّهُۥ كَانَ مِنَ ٱلضَّآلِّينَ﴿٨٦﴾

86І прости мого батька, бо він заблукав!

وَلَا تُخۡزِنِي يَوۡمَ يُبۡعَثُونَ﴿٨٧﴾

87І не ганьби мене в День, коли всі воскреснуть,

يَوۡمَ لَا يَنفَعُ مَالٞ وَلَا بَنُونَ﴿٨٨﴾

88День, коли не допоможе ні майно, ні діти,

إِلَّا مَنۡ أَتَى ٱللَّهَ بِقَلۡبٖ سَلِيمٖ﴿٨٩﴾

89а лише чисте серце, з яким хтось прийде до Аллага!»

وَأُزۡلِفَتِ ٱلۡجَنَّةُ لِلۡمُتَّقِينَ﴿٩٠﴾

90Рай наблизиться до богобоязливих,

وَبُرِّزَتِ ٱلۡجَحِيمُ لِلۡغَاوِينَ﴿٩١﴾

91а ті, які збилися зі шляху, ясно побачать пекло.

وَقِيلَ لَهُمۡ أَيۡنَ مَا كُنتُمۡ تَعۡبُدُونَ﴿٩٢﴾

92Їх запитають: «Де ж ті, кому ви поклонялися

مِن دُونِ ٱللَّهِ هَلۡ يَنصُرُونَكُمۡ أَوۡ يَنتَصِرُونَ﴿٩٣﴾

93замість Аллага? Невже вони допоможуть вам чи собі?»

فَكُبۡكِبُواْ فِيهَا هُمۡ وَٱلۡغَاوُۥنَ﴿٩٤﴾

94Їх скинуть туди — разом із тими, які збилися зі шляху,

وَجُنُودُ إِبۡلِيسَ أَجۡمَعُونَ﴿٩٥﴾

95а також всім військом Ібліса.

قَالُواْ وَهُمۡ فِيهَا يَخۡتَصِمُونَ﴿٩٦﴾

96Сперечаючись, вони скажуть одне одному:

تَٱللَّهِ إِن كُنَّا لَفِي ضَلَٰلٖ مُّبِينٍ﴿٩٧﴾

97«Клянемося Аллагом, ми були в явній омані,

إِذۡ نُسَوِّيكُم بِرَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿٩٨﴾

98коли вважали вас рівними Господу світів!

وَمَآ أَضَلَّنَآ إِلَّا ٱلۡمُجۡرِمُونَ﴿٩٩﴾

99Це грішники збили нас зі шляху,

فَمَا لَنَا مِن شَٰفِعِينَ﴿١٠٠﴾

100і немає в нас ні заступників,

وَلَا صَدِيقٍ حَمِيمٖ﴿١٠١﴾

101ні близьких друзів.

فَلَوۡ أَنَّ لَنَا كَرَّةٗ فَنَكُونَ مِنَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ﴿١٠٢﴾

102Якби ми могли повернутися, то були б віруючими!»

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٠٣﴾

103Воістину, в цьому знамення! Але більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٠٤﴾

104Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

كَذَّبَتۡ قَوۡمُ نُوحٍ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿١٠٥﴾

105Народ Нуха вважав посланців брехунами.

إِذۡ قَالَ لَهُمۡ أَخُوهُمۡ نُوحٌ أَلَا تَتَّقُونَ﴿١٠٦﴾

106Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь?

إِنِّي لَكُمۡ رَسُولٌ أَمِينٞ﴿١٠٧﴾

107Я — посланець до вас, який гідний довіри!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٠٨﴾

108Бійтесь Аллага й коріться мені!

وَمَآ أَسۡـَٔلُكُمۡ عَلَيۡهِ مِنۡ أَجۡرٍۖ إِنۡ أَجۡرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٠٩﴾

109Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١١٠﴾

110Бійтесь Аллага й коріться мені!»

۞ قَالُوٓاْ أَنُؤۡمِنُ لَكَ وَٱتَّبَعَكَ ٱلۡأَرۡذَلُونَ﴿١١١﴾

111Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?»

قَالَ وَمَا عِلۡمِي بِمَا كَانُواْ يَعۡمَلُونَ﴿١١٢﴾

112Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять.

إِنۡ حِسَابُهُمۡ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّيۖ لَوۡ تَشۡعُرُونَ﴿١١٣﴾

113Їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це!

وَمَآ أَنَا۠ بِطَارِدِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ﴿١١٤﴾

114А я не проганятиму віруючих.

إِنۡ أَنَا۠ إِلَّا نَذِيرٞ مُّبِينٞ﴿١١٥﴾

115Адже я — тільки ясний застерігач!»

قَالُواْ لَئِن لَّمۡ تَنتَهِ يَٰنُوحُ لَتَكُونَنَّ مِنَ ٱلۡمَرۡجُومِينَ﴿١١٦﴾

116Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!»

قَالَ رَبِّ إِنَّ قَوۡمِي كَذَّبُونِ﴿١١٧﴾

117Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна!

فَٱفۡتَحۡ بَيۡنِي وَبَيۡنَهُمۡ فَتۡحٗا وَنَجِّنِي وَمَن مَّعِيَ مِنَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ﴿١١٨﴾

118Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!»

فَأَنجَيۡنَٰهُ وَمَن مَّعَهُۥ فِي ٱلۡفُلۡكِ ٱلۡمَشۡحُونِ﴿١١٩﴾

119Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу,

ثُمَّ أَغۡرَقۡنَا بَعۡدُ ٱلۡبَاقِينَ﴿١٢٠﴾

120а потім утопили всіх інших!

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٢١﴾

121Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٢٢﴾

122Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

كَذَّبَتۡ عَادٌ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿١٢٣﴾

123Адити визнали посланців брехунами.

إِذۡ قَالَ لَهُمۡ أَخُوهُمۡ هُودٌ أَلَا تَتَّقُونَ﴿١٢٤﴾

124Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь?

إِنِّي لَكُمۡ رَسُولٌ أَمِينٞ﴿١٢٥﴾

125Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٢٦﴾

126Бійтесь Аллага й коріться мені!

وَمَآ أَسۡـَٔلُكُمۡ عَلَيۡهِ مِنۡ أَجۡرٍۖ إِنۡ أَجۡرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٢٧﴾

127Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!

أَتَبۡنُونَ بِكُلِّ رِيعٍ ءَايَةٗ تَعۡبَثُونَ﴿١٢٨﴾

128Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі[282]

وَتَتَّخِذُونَ مَصَانِعَ لَعَلَّكُمۡ تَخۡلُدُونَ﴿١٢٩﴾

129й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно,

وَإِذَا بَطَشۡتُم بَطَشۡتُمۡ جَبَّارِينَ﴿١٣٠﴾

130й чинити насильство над людьми, як тирани?

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٣١﴾

131Бійтесь Аллага й коріться мені,

وَٱتَّقُواْ ٱلَّذِيٓ أَمَدَّكُم بِمَا تَعۡلَمُونَ﴿١٣٢﴾

132Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо:

أَمَدَّكُم بِأَنۡعَٰمٖ وَبَنِينَ﴿١٣٣﴾

133допоміг вам худобою та синами,

وَجَنَّٰتٖ وَعُيُونٍ﴿١٣٤﴾

134садами та джерелами!

إِنِّيٓ أَخَافُ عَلَيۡكُمۡ عَذَابَ يَوۡمٍ عَظِيمٖ﴿١٣٥﴾

135І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!»

قَالُواْ سَوَآءٌ عَلَيۡنَآ أَوَعَظۡتَ أَمۡ لَمۡ تَكُن مِّنَ ٱلۡوَٰعِظِينَ﴿١٣٦﴾

136Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають.

إِنۡ هَٰذَآ إِلَّا خُلُقُ ٱلۡأَوَّلِينَ﴿١٣٧﴾

137Це лише звичаї давніх поколінь

وَمَا نَحۡنُ بِمُعَذَّبِينَ﴿١٣٨﴾

138і ми не будемо покарані!»

فَكَذَّبُوهُ فَأَهۡلَكۡنَٰهُمۡۚ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٣٩﴾

139Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٤٠﴾

140Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

كَذَّبَتۡ ثَمُودُ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿١٤١﴾

141Самудити вважали посланців брехунами.

إِذۡ قَالَ لَهُمۡ أَخُوهُمۡ صَٰلِحٌ أَلَا تَتَّقُونَ﴿١٤٢﴾

142Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь?

إِنِّي لَكُمۡ رَسُولٌ أَمِينٞ﴿١٤٣﴾

143Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٤٤﴾

144Бійтесь Аллага й коріться мені!

وَمَآ أَسۡـَٔلُكُمۡ عَلَيۡهِ مِنۡ أَجۡرٍۖ إِنۡ أَجۡرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٤٥﴾

145Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!

أَتُتۡرَكُونَ فِي مَا هَٰهُنَآ ءَامِنِينَ﴿١٤٦﴾

146Невже вас залишать у безпеці серед усього, що тут:

فِي جَنَّٰتٖ وَعُيُونٖ﴿١٤٧﴾

147садів і джерел,

وَزُرُوعٖ وَنَخۡلٖ طَلۡعُهَا هَضِيمٞ﴿١٤٨﴾

148посівів та пальм із ніжними плодами,

وَتَنۡحِتُونَ مِنَ ٱلۡجِبَالِ بُيُوتٗا فَٰرِهِينَ﴿١٤٩﴾

149й ви будете вправно висікати житла в горах?

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٥٠﴾

150Бійтесь Аллага й коріться мені,

وَلَا تُطِيعُوٓاْ أَمۡرَ ٱلۡمُسۡرِفِينَ﴿١٥١﴾

151і не коріться наказу злочинців,

ٱلَّذِينَ يُفۡسِدُونَ فِي ٱلۡأَرۡضِ وَلَا يُصۡلِحُونَ﴿١٥٢﴾

152які поширюють безчестя на землі й нічого не покращують».

قَالُوٓاْ إِنَّمَآ أَنتَ مِنَ ٱلۡمُسَحَّرِينَ﴿١٥٣﴾

153Ті відповіли: «Ти лише один із зачарованих,

مَآ أَنتَ إِلَّا بَشَرٞ مِّثۡلُنَا فَأۡتِ بِـَٔايَةٍ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ﴿١٥٤﴾

154така сама людина, як і ми. Покажи нам знамення, якщо ти один із правдивих!»

قَالَ هَٰذِهِۦ نَاقَةٞ لَّهَا شِرۡبٞ وَلَكُمۡ شِرۡبُ يَوۡمٖ مَّعۡلُومٖ﴿١٥٥﴾

155Той сказав: «Ось воно — верблюдиця! Вона питиме воду і ви питимете воду у визначені дні!

وَلَا تَمَسُّوهَا بِسُوٓءٖ فَيَأۡخُذَكُمۡ عَذَابُ يَوۡمٍ عَظِيمٖ﴿١٥٦﴾

156Не завдавайте їй шкоди, інакше спіткає вас кара у Великий День!»

فَعَقَرُوهَا فَأَصۡبَحُواْ نَٰدِمِينَ﴿١٥٧﴾

157Вони підрізали її жили й пошкодували про це!

فَأَخَذَهُمُ ٱلۡعَذَابُۚ إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٥٨﴾

158Спіткала їх кара! Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٥٩﴾

159Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

كَذَّبَتۡ قَوۡمُ لُوطٍ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿١٦٠﴾

160Народ Люта вважав посланців за брехунів.

إِذۡ قَالَ لَهُمۡ أَخُوهُمۡ لُوطٌ أَلَا تَتَّقُونَ﴿١٦١﴾

161Ось їхній брат Лют сказав їм: «Невже ви не боїтесь?

إِنِّي لَكُمۡ رَسُولٌ أَمِينٞ﴿١٦٢﴾

162Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٦٣﴾

163Бійтесь Аллага й коріться мені!

وَمَآ أَسۡـَٔلُكُمۡ عَلَيۡهِ مِنۡ أَجۡرٍۖ إِنۡ أَجۡرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٦٤﴾

164Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!

أَتَأۡتُونَ ٱلذُّكۡرَانَ مِنَ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٦٥﴾

165Невже ви ходитимете до чоловіків зі світів,[283]

وَتَذَرُونَ مَا خَلَقَ لَكُمۡ رَبُّكُم مِّنۡ أَزۡوَٰجِكُمۚ بَلۡ أَنتُمۡ قَوۡمٌ عَادُونَ﴿١٦٦﴾

166залишаючи дружин, створених для вас Господом вашим? Та ж ні, ви — злочинний народ!»

قَالُواْ لَئِن لَّمۡ تَنتَهِ يَٰلُوطُ لَتَكُونَنَّ مِنَ ٱلۡمُخۡرَجِينَ﴿١٦٧﴾

167Ті відповіли: «Люте! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із вигнанців!»

قَالَ إِنِّي لِعَمَلِكُم مِّنَ ٱلۡقَالِينَ﴿١٦٨﴾

168Він сказав: «Я — один із тих, кому ненависні вчинки ваші!

رَبِّ نَجِّنِي وَأَهۡلِي مِمَّا يَعۡمَلُونَ﴿١٦٩﴾

169Господи! Врятуй мене й родину мою від того, що роблять вони!»

فَنَجَّيۡنَٰهُ وَأَهۡلَهُۥٓ أَجۡمَعِينَ﴿١٧٠﴾

170Ми врятували його та його родину — всіх,

إِلَّا عَجُوزٗا فِي ٱلۡغَٰبِرِينَ﴿١٧١﴾

171окрім старої дружини, яка лишилася позаду.

ثُمَّ دَمَّرۡنَا ٱلۡأٓخَرِينَ﴿١٧٢﴾

172Усіх інших Ми знищили,

وَأَمۡطَرۡنَا عَلَيۡهِم مَّطَرٗاۖ فَسَآءَ مَطَرُ ٱلۡمُنذَرِينَ﴿١٧٣﴾

173проливши на них дощ. Який поганий цей дощ для тих, кого застерігали!

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٧٤﴾

174Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٧٥﴾

175Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

كَذَّبَ أَصۡحَٰبُ لۡـَٔيۡكَةِ ٱلۡمُرۡسَلِينَ﴿١٧٦﴾

176Жителі аль-Айкі вважали посланців брехунами.[284]

إِذۡ قَالَ لَهُمۡ شُعَيۡبٌ أَلَا تَتَّقُونَ﴿١٧٧﴾

177Ось їхній брат Шуейб сказав їм: «Невже ви не боїтесь?

إِنِّي لَكُمۡ رَسُولٌ أَمِينٞ﴿١٧٨﴾

178Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!

فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ﴿١٧٩﴾

179Бійтесь Аллага й коріться мені!

وَمَآ أَسۡـَٔلُكُمۡ عَلَيۡهِ مِنۡ أَجۡرٍۖ إِنۡ أَجۡرِيَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٨٠﴾

180Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!

۞ أَوۡفُواْ ٱلۡكَيۡلَ وَلَا تَكُونُواْ مِنَ ٱلۡمُخۡسِرِينَ﴿١٨١﴾

181Наповнюйте міру справедливо й не будьте з тих, які завдають іншим збитків.

وَزِنُواْ بِٱلۡقِسۡطَاسِ ٱلۡمُسۡتَقِيمِ﴿١٨٢﴾

182І зважуйте на точних терезах!

وَلَا تَبۡخَسُواْ ٱلنَّاسَ أَشۡيَآءَهُمۡ وَلَا تَعۡثَوۡاْ فِي ٱلۡأَرۡضِ مُفۡسِدِينَ﴿١٨٣﴾

183Не применшуйте того, що належить людям, і не поширюйте безчестя на землі!

وَٱتَّقُواْ ٱلَّذِي خَلَقَكُمۡ وَٱلۡجِبِلَّةَ ٱلۡأَوَّلِينَ﴿١٨٤﴾

184Бійтеся Того, Хто створив і вас, і перші покоління!»

قَالُوٓاْ إِنَّمَآ أَنتَ مِنَ ٱلۡمُسَحَّرِينَ﴿١٨٥﴾

185Ті відповіли: «Ти тільки один із зачарованих,

وَمَآ أَنتَ إِلَّا بَشَرٞ مِّثۡلُنَا وَإِن نَّظُنُّكَ لَمِنَ ٱلۡكَٰذِبِينَ﴿١٨٦﴾

186така сама людина, як і ми. Тож ми думаємо, що ти — брехун!

فَأَسۡقِطۡ عَلَيۡنَا كِسَفٗا مِّنَ ٱلسَّمَآءِ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ﴿١٨٧﴾

187Скинь на нас шматок неба, якщо ти правдивий!»

قَالَ رَبِّيٓ أَعۡلَمُ بِمَا تَعۡمَلُونَ﴿١٨٨﴾

188Той сказав: «Мій Господь краще знає те, що ви робите!»

فَكَذَّبُوهُ فَأَخَذَهُمۡ عَذَابُ يَوۡمِ ٱلظُّلَّةِۚ إِنَّهُۥ كَانَ عَذَابَ يَوۡمٍ عَظِيمٍ﴿١٨٩﴾

189Вони визнали його за брехуна і їх вразила кара — у День Тіні! Такою була кара Великого Дня![285]

إِنَّ فِي ذَٰلِكَ لَأٓيَةٗۖ وَمَا كَانَ أَكۡثَرُهُم مُّؤۡمِنِينَ﴿١٩٠﴾

190Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!

وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلۡعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ﴿١٩١﴾

191Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!

وَإِنَّهُۥ لَتَنزِيلُ رَبِّ ٱلۡعَٰلَمِينَ﴿١٩٢﴾

192А це — зіслане Господом світів.[286]

نَزَلَ بِهِ ٱلرُّوحُ ٱلۡأَمِينُ﴿١٩٣﴾

193Вірний Дух зійшов із ним

عَلَىٰ قَلۡبِكَ لِتَكُونَ مِنَ ٱلۡمُنذِرِينَ﴿١٩٤﴾

194на твоє серце, щоб ти був одним із застерігачів.

بِلِسَانٍ عَرَبِيّٖ مُّبِينٖ﴿١٩٥﴾

195[Зіслане] арабською мовою, зрозумілою!

وَإِنَّهُۥ لَفِي زُبُرِ ٱلۡأَوَّلِينَ﴿١٩٦﴾

196Міститься воно в сувоях давніх народів.

أَوَلَمۡ يَكُن لَّهُمۡ ءَايَةً أَن يَعۡلَمَهُۥ عُلَمَٰٓؤُاْ بَنِيٓ إِسۡرَٰٓءِيلَ﴿١٩٧﴾

197Чи не є знаменням для них те, що його знають учені синів Ісраїля?[287]

وَلَوۡ نَزَّلۡنَٰهُ عَلَىٰ بَعۡضِ ٱلۡأَعۡجَمِينَ﴿١٩٨﴾

198Якби Ми зіслали його комусь із чужинців,

فَقَرَأَهُۥ عَلَيۡهِم مَّا كَانُواْ بِهِۦ مُؤۡمِنِينَ﴿١٩٩﴾

199і він прочитав це для них, то вони б не увірували!

كَذَٰلِكَ سَلَكۡنَٰهُ فِي قُلُوبِ ٱلۡمُجۡرِمِينَ﴿٢٠٠﴾

200Так Ми вкладаємо [багатобожжя] у серця грішників![288]

لَا يُؤۡمِنُونَ بِهِۦ حَتَّىٰ يَرَوُاْ ٱلۡعَذَابَ ٱلۡأَلِيمَ﴿٢٠١﴾

201Вони не увірують у нього, доки не побачать болісної кари!

فَيَأۡتِيَهُم بَغۡتَةٗ وَهُمۡ لَا يَشۡعُرُونَ﴿٢٠٢﴾

202Вона вразить їх зненацька, так, що вони й не відчують цього!

فَيَقُولُواْ هَلۡ نَحۡنُ مُنظَرُونَ﴿٢٠٣﴾

203Тоді вони запитають: «Чи не буде нам відстрочки?»

أَفَبِعَذَابِنَا يَسۡتَعۡجِلُونَ﴿٢٠٤﴾

204Невже вони намагаються прискорити Нашу кару?

أَفَرَءَيۡتَ إِن مَّتَّعۡنَٰهُمۡ سِنِينَ﴿٢٠٥﴾

205Чи ти знаєш, що коли Ми дозволимо їм користуватися благами довгі роки,

ثُمَّ جَآءَهُم مَّا كَانُواْ يُوعَدُونَ﴿٢٠٦﴾

206а потім до них прийде те, що їм обіцяно,

مَآ أَغۡنَىٰ عَنۡهُم مَّا كَانُواْ يُمَتَّعُونَ﴿٢٠٧﴾

207то блага, якими вони користувалися, ніяк не допоможуть їм?

وَمَآ أَهۡلَكۡنَا مِن قَرۡيَةٍ إِلَّا لَهَا مُنذِرُونَ﴿٢٠٨﴾

208Ми не знищували жодного селища, де б не було перед цим застерігачів

ذِكۡرَىٰ وَمَا كُنَّا ظَٰلِمِينَ﴿٢٠٩﴾

209із настановою. І Ми не були несправедливі!

وَمَا تَنَزَّلَتۡ بِهِ ٱلشَّيَٰطِينُ﴿٢١٠﴾

210Шайтани не сходили з ним,[289]

وَمَا يَنۢبَغِي لَهُمۡ وَمَا يَسۡتَطِيعُونَ﴿٢١١﴾

211це не личить їм, і неспроможні вони на це!

إِنَّهُمۡ عَنِ ٱلسَّمۡعِ لَمَعۡزُولُونَ﴿٢١٢﴾

212Усунено їх від слухання його!

فَلَا تَدۡعُ مَعَ ٱللَّهِ إِلَٰهًا ءَاخَرَ فَتَكُونَ مِنَ ٱلۡمُعَذَّبِينَ﴿٢١٣﴾

213Не звертайся замість Аллага до іншого бога, інакше будеш серед покараних.

وَأَنذِرۡ عَشِيرَتَكَ ٱلۡأَقۡرَبِينَ﴿٢١٤﴾

214Застерігай своїх найближчих родичів!

وَٱخۡفِضۡ جَنَاحَكَ لِمَنِ ٱتَّبَعَكَ مِنَ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ﴿٢١٥﴾

215Накрий своїм крилом віруючих, які пішли за тобою.[290]

فَإِنۡ عَصَوۡكَ فَقُلۡ إِنِّي بَرِيٓءٞ مِّمَّا تَعۡمَلُونَ﴿٢١٦﴾

216А якщо вони не послухають тебе, то скажи: «Я не причетний до того, що ви робите!»

وَتَوَكَّلۡ عَلَى ٱلۡعَزِيزِ ٱلرَّحِيمِ﴿٢١٧﴾

217І покладайся на Величного, Милосердного,

ٱلَّذِي يَرَىٰكَ حِينَ تَقُومُ﴿٢١٨﴾

218Який бачить тебе, коли ти звершуєш молитви,

وَتَقَلُّبَكَ فِي ٱلسَّٰجِدِينَ﴿٢١٩﴾

219і рухаєшся серед тих, які низько вклоняються.

إِنَّهُۥ هُوَ ٱلسَّمِيعُ ٱلۡعَلِيمُ﴿٢٢٠﴾

220Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий!

هَلۡ أُنَبِّئُكُمۡ عَلَىٰ مَن تَنَزَّلُ ٱلشَّيَٰطِينُ﴿٢٢١﴾

221Чи не розповісти вам про того, на кого сходять шайтани?

تَنَزَّلُ عَلَىٰ كُلِّ أَفَّاكٍ أَثِيمٖ﴿٢٢٢﴾

222Вони сходять на кожного брехуна, грішника!

يُلۡقُونَ ٱلسَّمۡعَ وَأَكۡثَرُهُمۡ كَٰذِبُونَ﴿٢٢٣﴾

223Вони переповідають підслухане, але ж насправді більшість із них – брехуни!

وَٱلشُّعَرَآءُ يَتَّبِعُهُمُ ٱلۡغَاوُۥنَ﴿٢٢٤﴾

224А за поетами йдуть тільки ті, що збилися зі шляху.

أَلَمۡ تَرَ أَنَّهُمۡ فِي كُلِّ وَادٖ يَهِيمُونَ﴿٢٢٥﴾

225Невже ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах[291]

وَأَنَّهُمۡ يَقُولُونَ مَا لَا يَفۡعَلُونَ﴿٢٢٦﴾

226і говорять те, чого не роблять?

إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ وَذَكَرُواْ ٱللَّهَ كَثِيرٗا وَٱنتَصَرُواْ مِنۢ بَعۡدِ مَا ظُلِمُواْۗ وَسَيَعۡلَمُ ٱلَّذِينَ ظَلَمُوٓاْ أَيَّ مُنقَلَبٖ يَنقَلِبُونَ﴿٢٢٧﴾

227За винятком тих, які увірували, роблять добро, часто згадують Аллага й захищаються, коли з ними вчинили несправедливо. Скоро дізнаються ті, які чинять несправедливо, куди вони повернуться!

← Al-FurqanAn-Naml→

RELATED SURAHS

2

Al-Baqarah

The Cow

3

Ali 'Imran

Family of Imran

6

Al-An'am

The Cattle

1

Al-Fatiha

The Opening

Browse all 114 surahs